75-роковини трагедії Бабиного Яру

Тама. 75 - роковини трагедії Бабиного Яру

Мета: вшанувати жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, - мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху, а також для об'єднати зусилля суспільства щодо запобігання повторенню злочинів проти людяності, задля єднання народу навколо ідеї побудови в Україні правової європейської держави, здатної захистити всіх своїх громадян, на підтримку українських та міжнародних громадських ініціатив, ознайомити учнів з Пам”ятними  знаками жертвам Голокосту, нагадати  про цей страшний історичний урок .
Наочність: презентації, відеосюжети.


Хід заняття
1. Задати запитання для вільного обговорення "Що учні школи знають про події у Бабиному Яру" ( відповіді учнів)
2 Повідомлення матеріалу.
3. Перегляд відеофрагментів, презентацій.
4. Обговорення 
5. Написання відгуків з теми.
50 років тому, у 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру, Іван Дзюба сказав:
«Є речі, є трагедії, перед безмірністю яких будь-яке слово безсиле і про які більше скаже мовчання – велике мовчання тисяч людей. Може, і нам годилося б тут обійтися без слів і мовчки думати про одне й теж. Однак мовчання багато говорит лише там, де все, що можна сказати, вже сказане. Коли ж сказано ще далеко не все, коли ще нічого не сказано — тоді мовчання стає спільником неправди й несвободи». Тому ми говоримо, і мусимо говорити...
Бабин Яр – сумновідомий на весь світ символ Голокосту. Впродовж двох років німецької окупації в Бабиному Яру Києва розстрілювали і ховали всіх, хто вважався ворогами нацистів - євреїв, ромів, радянських підпільників, українських націоналістів. Після війни комуністичний режим десятиріччями намагався знищити сам Яр і пам’ять про його жертви, насамперед євреїв і українських націоналістів. Нарешті, за часів незалежності Бабин Яр став символом змагання різних пам’ятей про страшну війну, втіленому у десятках різних пам’ятників, встановлених тут. 
У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху». Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи. Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії.

Голокост пройшов декілька етапів, але початок остаточному „розв’язанню єврейського питання” було покладено у березні 1941 року, після розпорядження Гітлера про підготовку проекту фізичного знищення євреїв.
До початку війни з СРСР нацисти розробили план масової ліквідації „небажаних елементів”, до яких відносили комуністів, представників радянської інтелігенції, політпрацівників робітничо-селянської Червоної Армії та євреїв, як „носителів більшовизму”. За період гітлерівської окупації в Україні загинуло 1 млн. 600 тис. євреїв.
Знищення єврейського населення Кіровоградщини, як свідчать першоджерела, що зберігаються у фондах Держархіву Кіровоградської області, відбувалося, як і в інших регіонах, організовано і стрімко. Цим займалися спеціальні зондер - і айнзацкоманди. Усі євреї були оперативно взяті на облік, на їх будинках малювали шестикутну зірку, а самі вони мали носити нарукавні пов’язки із такою ж зіркою та надписом „Давид”. Основна частина євреїв на Кіровоградщині була знищена протягом 1941-1942 років.
Масові вбивства євреїв Кіровограда розпочалися у вересні-жовтні 1941р. Їх збирали на п’ятачку перед синагогою (майже всіх –шість тисяч) і розстрілювали у протитанковому рові за містом. Там на перехресті проспекту Правди та вулиці Волкова, зараз стоїть обеліск, який нагадує про трагедію. У місті Олександрії було знищено понад дві тисячі євреїв.
Маховик репресій стрімко набирав обертів у період з листопада 1941 по березень 1942 року. Вочевидь, цьому значною мірою посприяла радикальна риторика виданого 20 листопада 1941 року командуючим 11-ю гітлерівською армією Манштейном наказу, в якому говорилось: „Солдат повинен розуміти необхідність покарання єврейства – носія самого духу більшовицького терору”.
Майже у кожному населеному пункті створювались єврейські гетто, де нещасні певний час утримувались і зазнавали фізичної та моральної наруги, після чого їх, як правило, вивозили до лісу чи занедбаних балок і розстрілювали, попередньо по-звірячому познущавшись. Так, згідно з даними Надзвичайної державної комісії по виявленню злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх посібників у Хмелівському районі Кіровоградської області, у листопаді 1941-го на території Хмелівської МТС було розстріляно 137 євреїв, над якими нещадно поглумились фашистські кати, відрізаючи у живих людей частини тіла, висмикуючи руки і ноги, розпорюючи животи. Після розстрілу, не погребувавши вилученням у мертвих золотих зубних коронок, гітлерівці покидали убитих в стару криницю, яку потім засипали камінням. Подібні „сценарії” вбивств були типовими і відпрацьовувались не тільки на євреях: таким чином вбивали військовополонених, партизанів, комуністів і просто звичайних жителів окупованих територій.
У Піщанобрідському районі Кіровоградської області німецькими загарбниками були знищені усі жителі цілого населеного пункту – с. Ново-Глиняна. Свого часу, у 1939 році, це село було засноване громадянами єврейської національності, куди вони з’їхались з усього району і створили тут свій колгосп під назвою „Труд”. Гітлерівці вбили цих людей уночі, а на ранок промені холодного зимового сонця висвітлили картину кривавого нічного побоїща, жертвами якого стали в основному, жінки, старики та діти – всього 74 людини.
Неймовірною жорстокістю і цинізмом відрізнялися фашистські акції по знищенню єврейських дітей: у січні 1942 року в дитячому будинку села Липовеньке Голованівського району було розстріляно 39 маленьких вихованців – євреїв. Під виглядом організації катання дітей на санчатах, гітлерівці привозили їх до спеціально викопаної ями, роздягали, ставили на коліна і розстрілювали. Бувало, що дітей вкидали живими у вогонь, а страждання жертв супроводжувалося гомеричним сміхом і глузуванням їх катів ...
Найбільша кількість євреїв була знищена на теренах Кіровоградського (біля 7 тисяч осіб), Олександрійського (біля 3 тисяч осіб) Златопільського (1200 осіб), Підвисоцького (1108 осіб), Голованівського (біля 900 осіб), Грушківського (Ульяновського) (більш ніж 700 осіб) районів.
Упродовж війни в Україні, як і інших країнах, гітлерівці створювали серед населення образ „чужого” єврея, використовуючи проблемні моменти, які виникали у відносинах з євреями на побутовому рівні.
Спонукати громадян до співпраці у ліквідації євреїв мали і фактори матеріального заохочення: так, дрібне майно зігнаних у гетто, а потім убитих євреїв населенню роздавали безкоштовно, а будинки, худобу недорого продавали. У одній із справ фонду окупаційного періоду – Торговицької сільської управи Підвисоцького району – містяться списки „жидівського майна, яке безкоштовно роздане по с. Торговиця”. Списки датовані травнем 1942 року і свідчать про те, що населенню було роздано близько півтори тонни жита, 590 кг картоплі, 5 метрів марлі, 4 залізних відра. За готівку було продано 8 хат, рогата худоба, меблі, предмети побуту.
Проте розіграти «єврейську карту» у масовій свідомості громадян німцям так і не вдалося: серед українців, і зокрема, серед жителів нашого краю була велика кількість тих, кого тепер називають праведниками світу. Ці люди, ризикуючи своїм життям, життям дітей, допомагали євреям, переховували їх у власних оселях, немовлят видавали за своїх.
Так, у селі Косівці Олександрійського району жителі переховували військового лікаря Юхима Троянкера, якого пізніше переправили до партизанів Чорного лісу. Юхим ходив на завдання, лікував членів партизанського загону.
У селі Головківці Олександрійського району родина Василя Прокваса переховувала єврейку Софію з двома дітьми. Всі вони залишились живими, а Софія довгий час по війні працювала у місцевому колгоспі.
У селищі Добровеличківці родина Вієвських теж переховувала єврейську сім’ю: жінку і двох хлопчиків. За свідченням Віталія Михайловича Вієвського, нинішнього голови ради міської організації ветеранів, таємних „квартирантів” постійно переодягали, змінювали імена, фарбували волосся. І врятували. Їх ніхто не видав, навіть сусіди, які знали про євреїв. Нині сім’я Віталія Михайловича товаришує із колишніми хлопчаками, які були врятовані у ті страшні часи.
Нацистські злочини стали широко відомі світовій спільноті вже на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років, де було визнано особливу жахливість Голокосту, який назавжди залишиться болісною раною в історії людства.
Напишіть свої враження від почутого, побаченого.
Список використаних джерел:
1.http://hadashot.kiev.ua/content/vistavka-babin-yar-istoriya-ta-doli-prisvyachena-75-m-rokovinam-tragediyi-babinogo-yaru
1. .Нацистський«новий порядок» в містахУкраїни: Збірка фотографій та документів з фондів Музею «Пам’ятьєврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровсвьк: Інститут «Ткума», 2015.
 2. Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск: Институт «Ткума», …
3. Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття. – Дніпро: Інститут «Ткума», 2016. – 228 с.

Подписаться на: Сообщения (Atom)